НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
19.10.2019__________
Віртуальна виставка «Велич і трагедія німецького генія»
(До 260 річчя від дня народження Фрідріха Шіллера)
«И те, кто знать при жизни не хотели
Его заслуг, упорно с ним борясь,
Его могучей силой закипели
В его волшебном круге заключась.
Он воспарил, вознесся к высшей цели,
Со всем, что ценно тесно породнясь.
И коль при жизни не довольно громки
Хвалы людей, восполнят все потомки»
(Й.-В. Гете; переклад С. Соловйова)
10 листопада 2019 року виповнюється 260 років від дня народження Фрідріха Шіллера (1759 - 1805) – німецького поета, драматурга, теоретика мистецтва, історика, філософа. Він належить до першорядних драматургів світової літератури. Пафос свободи, гуманізм, непохитна віра у силу людського розуму зробила його улюбленим письменником у різних країнах світу.
Життя великого німецького митця було нетривалим, але творчо насиченим. У XIX столітті його популярність певний час навіть переважала славу Гете.
Усі численні і різноманітні твори Шіллера – ліричні, драматичні, праці з історії, з естетики – відзначаються чітким ідейним спрямуванням. У них розкриваються величезні духовні можливості людини, її свободолюбність, гуманність, сила думки й волі, здатність до самозречення й героїзму. Водночас автор оголює історичні суперечності між ідеалом свободи і реальним станом речей, показує дисгармонійність дійсності, конфлікти між особистістю і суспільством.
Досвід Французької революції допоміг Шіллеру зрозуміти, що незалежність країни здобути непросто. Свобода, рівність і братерство, котрі так упевнено обіцяли просвітителі, виявилися поки що ілюзією. Але поет ніколи не поступався своїми високими ідеалами і стверджував їх кожним рядком, що виходив з-під його пера.
I. Життєвий і творчий шлях митця
Фрідріх Шиллер народився 10 листопада 1759 року в місті Марбах у сім'ї військового фельдшера. Його батько Йоганн Каспар Шиллер перебував на службі у вюртемберзького герцога Карла Євгенія. Мати Доротея, з роду Кодвейс, була дочкою сільського пекаря.
На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Потім Фрідріха запримітив герцог Карл Євгеній і змусив навчатися у створеній ним військовій академії. Батько Шиллера змушений був дати підписку, що Фрідріх «абсолютно віддається до послуг герцогського вюртемберзького будинку і не має права вийти з нього без отримання на те наймилостивішого дозволу». В академії Шиллер вивчає право і медицину, які не викликають у нього інтересу.
У 1779 році керівництво академії відкидає дисертацію Шиллера, і він змушений залишитися на другий рік. Вісім років (1772—1780) провів Шиллер у цьому «розсаднику рабів», де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Він багато разів перечитував твори Альбрехта фон Галлера, Плутарха, оди й поеми Клопштока, ліричні вірші та роман «Страждання юного Вертера» свого старшого сучасника Й. В. Гете, твори інших представників «Бурі і натиску», Ж. Ж. Руссо. Під впливом одного зі своїх наставників Шиллер став членом таємного товариства ілюмінатів, попередників німецьких якобінців.
Пізніше він захопився Шекспіром. Наприкінці 1780 року Шиллер залишив стіни академії і отримав місце полкового фельдшера в Штутгарті.
У 1776—1777 рр. кілька Шиллерових віршів було опубліковано у «Швабському журналі». У цьому журналі за 1775 р. Шиллер знаходить і матеріал для свого першого значного твору: за основу п'єси «Розбійники» (1781) початківець драматург бере новелу Данієля Шубарта «До історії людського серця». Над драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драму завершено, а 13 січня 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.
Шиллер читає перед друзями драму «Розбійники», в той час як до нього наближаються солдати герцога.
Герцог Вюртемберзький, довідавшись про виставу, наказав посадити автора «Розбійників» на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів із медицини.
Шиллер вирішив покинути володіння карликового деспота. У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум'яттям пишних придворних торжеств на честь російського царевича Павла Петровича, який був одружений із племінницею герцога Карла Євгенія, автор «Розбійників» таємно втік із Вюртемберга, взявши з собою рукопис свого другого значного драматичного твору — драми «Змова Фієско в Генуї» (поставлена в 1783). Три роки тривали бездомні блукання, болюча убогість і завзята боротьба за визнання серед німецьких читачів і театральної публіки. На кілька років Шиллер залишився в Мангеймі, де одержав місце завідувача літературною частиною в «Національному театрі».
У 1787 році Шиллер переїхав до Веймара, де спілкувався з філософом І. Г. Гердером і письменником К. М. Віландом. Він завершив історичне дослідження на тему «Історія відпадіння Нідерландів», яке розпочав ще під час роботи над «Дон Карлосом».
Незабаром за клопотанням Гете Шиллер отримав кафедру історії в Йенському університеті, став професором. Тут він читав курс лекцій з історії Тридцятилітньої війни (опублікований в 1793).
Останні роки його життя пройшли під знаком страждань від хвороб. Туберкульоз забрав життя Шиллера 9 травня 1805 р.
 |
8Р4 |
 |
83 |
 |
83 |
II. Творча спадщина художника слова «В одній з казок Андерсена засохлий кущ укривається серед жорстокої зими білими духмяними квітами, тому що до нього доторкнулася добра людська рука. Ця казка могла бути написана про Фрідріха Шіллера» (К. Паустовський) |
|
Творчість Фрідріха Шіллера завершує літературу XVIII століття. На питання про те, до якого художнього напряму належить його художня спадщина, важко відповісти однозначно. Він творив на зламі століть, а в культурі Нового часу, як правило, в такі періоди відбувається перелом, вибір подальшого шляху, пошук нових світоглядних, ціннісних і художніх орієнтирів.
|
|
 |
И (Нем) |
 |
И (Нем) |
 |
И (Нем) |
 |
И (Нем)
|
 |
84(4Нім) |
 |
84 (4Нім)
|
III. Твори письменника мовою оригінала
 |
И(43) |
 |
И (Нем) |
 |
И (43)
|
 |
И(43)
|
 |
И(43) |
 |
И(43) |
Література до книжкової виставки «Велич і трагедія німецького генія»
Виставку підготувала пров. бібліотекар Стець Я.М.