НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
01.03.2019__________
Віртуальна виставка «Іммануїл Кант – філософ, науковець, гуманіст»
(присвячена до 295-річчя від дня народження великого німецького філософа)
«Дві речі наповнюють душу мою все новим здивуванням і зростаючим благоговінням, щочастіше і щотриваліше я про них розмірковую: зоряне небо наді мною і моральний закон у мені».
(І. Кант)
В Україні відзначають дати, пов’язані з роками народження, життям та творчістю Іммануїла Канта. Це свідчить про особливий інтерес до фундатора німецької класичної філософії. У цьому році (2019) 22 квітня також відзначатимуть 295 років від дня народження великого німецького мислителя.
Іммануїл Кант є засновником німецької класичної філософії. Він філософ, якого за силою духу і впливу на подальший розвиток філософської думки часто порівнюють з Платоном.
Кантівське філософування дедалі більше привертає увагу дослідників своїм тематичним обширом, глибиною розуміння людини та світу. Цей геніальний філософ поставив і розв’язав найважливіші питання європейської філософії. Філософія Канта – перехідна ланка між раціоналізмом Просвітництва і романтично забарвленою філософією XIX століття.
І. Кант відомий своїм скромним і пунктуальним життям, яке стало притчею: ніби історія Канта така, що в нього не було ні життя, ні історії. Г. Гейне проводить у зв’язку з цим аналогію між Кантом і Робесп’єром: «Тип міщанина виражений в обох: природа призначила їх зважувати каву і цукор, але доля захотіла, щоб вони зважували інші речі, й одному кинула на ваги короля, іншому - Бога».
I. Життя і діяльність філософа
«Обов’язок стосовно себе полягає в тому, щоб людина дотримувалася людської гідності в самій собі»
(І. Кант)
Іммануїл Кант народився 22 квітня 1724 року в м. Кенігсбергі у сім’ї ремісника. У своїх спогадах про батьків Кант писав: «Мої батьки, вихідці зі стану ремісників, були людьми зразкової чесності, моральної благопристойності і порядності, не залишивши спадщини (але також і боргів), дали мені виховання, яке, якщо дивитися на нього з морального боку, не могло бути кращим і за яке я , при кожнім спогаді про рідних, відчуваю безмірну вдячність».
Середню освіту здобув у «латинській школі», виховання в якій мало провінційний характер. У 1740 році Іммануїл став студентом теологічного факультету Кенігсберзького університету, куди він вступив за наполяганням батьків. Але найбільше його цікавили природознавство, філософія, математика. З 1746 по 1755, після закінчення університету, він служив домашнім вчителем. І тільки в 1755 Кант почав викладати в рідному університеті, хоча це було не дуже легко. Відповідно до правил, йому довелося захистити три дисертації протягом двох років. Перша дисертація надавала право на викладацьку діяльність, друга – на одержання звання приват-доцента. А третя – право на заняття посади екстраординарного професора, яку він одержав тільки в 1770 році. Упродовж 1766-1772 рр. працює також бібліотекарем.
З 1786 року Кант займає посаду ректора університету, а в 1788 році переобирається на другий термін.
Він ніколи не був одружений, ніколи не виїжджав за межі рідного міста, спілкувався тільки з друзями та своїми учнями.
Улюблена приказка філософа: «Жити треба головним чином для того, щоб працювати». І коли за станом здоров’я у 1797 році він був вимушений відмовитися від читання лекцій, а через декілька років і займатися науковою діяльністю, йому життя почало здаватися тягарем. Як стверджують біографи Канта 12 лютого 1804 року з почуттям полегшення і ледь не із задоволенням великий філософ пішов з цього світу.
 |
34 |
 |
1Ф6 |
 |
1Ф6.5 |
 |
1Ф |
 |
1 |
 |
1 |
 |
1 |
 |
1Ф6.5 Автор досліджує філософію Канта як теорію пізнання і дії. Концептуальну основу аналізу складає проблема суб’єкта соціальної дії. В роботі розглядається місце і значення філософії природи, теоретичної і практичної філософії в ситемі Канта, а також такі питання, як історична закономірність і свідома діяльність людей; культура, особистість, суб’єкт; діяльність і свобода та ін. |
II. Творча спадщина мислителя
«Треба вчити не думок, а міркувати».
(І. Кант)
В творчості Іммануїла Канта умовно виділяють два періоди: докритичний (до 70-років XVIII століття) та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілосовською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається кантівська філософська система, присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж. У критичний період Кант створює філософські праці, які стали подією в історії людської культури: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здатності судження», присвячені осмисленню філософії як науки, гносеології, проблем людської свободи та моральності і т. ін.
 |
1 У виданні представлені філософські роботи великого німецького філософа. |
 |
1Ф6.5 |
 |
1Ф6.5 |
 |
1 |
Література до книжкової виставки «Іммануїл Кант – філософ, науковець, гуманіст»
Виставку підготувала пров. бібліотекар Стець Я.М.