Син зачарованої Десни
До 130-річчя від дня народження Олександра Петровича Довженка
Я належу людству.
У цьому році 12 вересня відзначається 130-річчя від дня народження видатного українського режисера і письменника, художника і публіциста, педагога і громадського діяча Олександра Петровича Довженка. Він був людиною високих духовних прагнень і твердої, мов криця, громадянської мужності.
Творчість Олександра Довженка – визначне явище в історії української культури. Він по праву займає почесне місце серед видатних митців людства. Олександр Довженко ні на хвилину не забував про долю свого народу, його болі і страждання, радощі і перемоги. Про це свідчать сторінки його життя і творчості.
I, Сторінки життя і творчості Олександра Довженка
Низький уклін чернігівській землі
і Сосниці над тихою Десною.
Він тут, з душею мрійною, ясною,
родивсь і ріс у цім простім селі.
Він тут ходив на зорі світанкові,
вдихав життя, духмяний запах трав,
тут щирим серцем, сповненим любові,
він чари мови рідної вбирав.
В людських сердець незаймані глибини
своїм він серцем глибоко проник –
співець краси, природи і людини,
душі людської дивний чарівник»
Олександр Петрович Довженко – кінорежисер, художник-графік, письменник, громадський діяч, фундатор національного кінематографа, заслужений діяч мистецтв (1939).
Він народився 12 вересня 1894 року на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії в багатодітній селянській родині.
Вчився Сашко в парафіяльній школі з охотою і був першим учнем. У своїх мріях линув то у світ архітектури і мореплавства, то у сферу розведення риб і вчителювання. Перемогло останнє захоплення: в 1911 році юнак вступив до Глухівського вчительського інституту.
Одержавши диплом, майбутній письменник працював у Кутузівській змішаній вище-початковій школі, згодом – у 2-й Житомирській. З Житомиром пов’язане і любовне захоплення Олександра Довженка, об’єктом якого була колега по роботі Варвара Крилова. Він 1917 року одружився з нею. Восени цього ж року вступив вільним слухачем на економічний факультет Київського комерційного інституту, а наступного року відвідував лекції в Академії мистецтв.
На межі 1917 – 1918 років він був вояком куреня чорних гайдамаків. У війську УНР Довженко перебував до кінця 1919 року.
Уже за радянської доби працював в Київському губ відділі просвіти і мистецтва, комісаром драматичного театру імені Т. Шевченка, а в 1921 – 1923 перебував на дипломатичній роботі в Польщі й Німеччині, навчався (1922 - 1923) живопису в Берлінському приватному художньому училищі. Повернувшись 1923 року на Батьківщину, влаштувався художником-ілюстратором в газеті «Вісті ВУЦВК» в Харкові. Там публікував свої шаржі й карикатури.
1926 року Довженко перейшов на роботу на Одеську кінофабрику. Поринув у вир громадського життя. Кіномистецтво стало його покликанням, його стихією.
Режисерський дебют митця відбувся 1926 року на тій-таки Одеській кінофабриці, де він поставив короткометражні кінокомедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».
У той час Олександр Довженко познайомився з відомою актрисою Юлією Солнцевой, яка вже встигла знятися у кількох фільмах. Зачарований її хистом, розумом та щирістю почуттів, він, після розлучення з Варварою Криловою, одружився з нею. Поділяючи погляди свого чоловіка, Юлія Солнцева стала йому помічницею у створенні художніх і документальних фільмів.
Першого ж року Великої Вітчизняної війни Довженко працював воєнним кореспондентом, писав статті, виступав по радіо, брав участь у мітингах. Очевидець воєнного лихоліття він розпочав роботу над сценарієм кіноповісті «Україна в огні» й завершив її наприкінці літа 1943 року. Ознайомившись з цим твором, перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов похвалив його й порадив видати окремою книгою, а також пообіцяв підтримку.
Зовсім іншу оцінку кіноповісті Довженка дав Сталін. Проти письменника розгорнулася гучна політична кампанія, його позбавили членства в різних комітетах, вивели зі складу редакції журналу «Україна», відлучили від художнього керівництва Київською кіностудією, паплюжили на зборах і нарадах.
Під загрозою репресій та заслання Довженко залишає рідний край і оселяється в Москві, де спершу співробітничає в «Мосфільмі», а з 1949 року викладає у Всесоюзному державному інституті кінематографії; там стає професором. Живучи на чужині, мріє про Україну, пише сценарії «Повість полум’яних літ» і «Зачарована Десна», працює над фільмом «Мічурін» («Життя в цвіту»).
Було ще багато творчих планів, задумів, сюжетів для драм, оповідань, але Довженкові не судилося здійснити їх. 25 листопада 1956 року тромб зупинив серце великого митця.
Олександр Довженко вчора і сьогодні. Образ дисидента:
Олександра Довженка особисто викривав Сталін. Йому не дозволили жити і померти в Україні. Водночас Довженко прославлений і перетворений на плакат. Світло на цей парадокс проливають відомий літературознавець, автор монографії «Олександр Довженко» Іван Кошелівець та лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, письменник і вільнодумець Євген Сверстюк. У книзі опубліковані також фрагменти щоденникових записів Олександра Довженка, текст виступу Й. Сталіна на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 31 січня 1944 року та деякі документи, які допоможуть читачам збагнути феномен долі і творчості видатного українського письменника й кінорежисера.
Довженко і світ
Статті, есе, рецензії, спогади та інші матеріали зарубіжних та вітчизняних вчених, критиків, діячів мистецтва розкривають великий вплив творчості Олександра Довженка на світову культуру.
Коваленко Михайло Михайлович, Мішурін Олексій Олександрович Син зачарованої Десни:
З мемуарних і дослідницьких матеріалів сучасників О.П. Довженка, які добре знали славетного режисера і письменника, разом з ним працювали в кіно, постає привабливий образ геніальної творчої особистості, людини кришталевої чистоти, щедрої душі.
Мащенко Станіслав Трифонович Філософські обрії Олександра Довженка
У монографії аналізуються світоглядно-філософські погляди геніального українського кіномитця та письменника О.П. Довженка, втілені у його художніх, публіцистичних творах та «Щоденнику».
Школьний Валентин З Довженкових криниць:
Ілюстрації альбому, доповнені віршами про видатного кінорежисера і письменника, цитатами з його творів, вони дозволяють глибше збагнути самобутній талант великого майстра, ознайомлять читача з його рідною Сосницею, мальовничим Придесенням, де він народився і провів дитячі роки.
II, Творча спадщина митця
…На цій людині лежить печать геніальності
Він тут ходив на зорі світанкові,
Творчість Олександра Петровича Довженка визначне явище в історії української культури і літератури. Своїми творами він по праву займає почесне місце серед видатних митців людства.
У творчому доробку видатного кінорежисера, письменника, художника 14 ігрових і документальних фільмів, 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, понад 20 оповідань і новел, автобіографічна повість «Зачарована Десна», щоденникові записи, які є документом доби, свідченням про трагічну долю України та її видатних митців.
Довженко Олександр Петрович Зачарована Десна.
До збірки творів великого українського кінорежисера і письменника О.П. Довженка (1894 - 1956) увійшли його прозові твори: кіноповість «Зачарована Десна» - автобіографічна лірико-філософська оповідь про становлення людини на зламі XIX – XX ст., оповідання-новели періоду Великої Вітчизняної війни та «Щоденник (1941 - 1956)» - документ епохи середини XX ст., філософське осмислення подій і часу.
Довженко Олександр Петрович Незабутнє (1941 - 1943)
До збірника ввійшли відомі оповідання О.П. Довженка періоду Великої Вітчизняної війни.
Довженко Олександр Петрович Повість полум’яних літ
«Повість полум’яних літ» - книжка повістей, оповідань та публіцистичних творів видатного українського кінорежисера і письменника, в яких відтворена героїчна боротьба нашого народу проти німецько-фашистських загарбників.
Довженко Олександр Петрович Сторінки щоденника (1941 - 1956)
Це найбільш повне видання щоденників відомого українського кінорежисера і письменника Олександра Петровича Довженка (1894 – 1956 рр.).
Довженко Олександр Петрович Україна в огні:
До цієї книги ввійшли кіноповість «Україна в огні», у свій час розкритикована, засуджена й заборонена до постановки й друку Сталіним, а також «Щоденник» (1941 - 1956) геніального кінорежисера, видатного письменника і мислителя, що є не лише пам’яткою мемуарної літератури, а й справжнім документом епохи. У ньому зафіксовані глибокі думки, точні спостереження, розмови, зустрічі з громадськими й державними діячами, працівниками культури й мистецтва, органічне неприйняття культу особи й сталінізму.
Виставку підготувала провідний бібліотекар Яніна Стець